Національний

Національний військово-історичний музей України

Національний військово-історичний музей України — військово-історичний музей міста Києва створений у жовтні 1995 року на підставі наказу начальника управління виховної роботи Міністерства Оборони України. Є єдиним військово-історичним музеєм в Україні який охоплює історію створення і розвитку військової справи на її території від доби бронзи до сьогоднішніх днів.

Національний музей «Київська картинна галерея» (Київська національна картинна галерея)

Киевская картинная галерея. 1920-е гг.Київську картинну ґалерію було відкрито 12 листопада 1922 року. Виникнувши в непростий час смути й голоду після революції 1917 року і громадянської війни, музей у своєму розвитку пережив усі етапи становлення, перебудови, злиднів і втрат, які пройшла Україна в період свого існування в складі Радянського Союзу.

Біосферний заповідник "Асканія-Нова" ім. Ф. Е. Фальц-Фейна

Przewalski's Horse Askania Nova.jpgБіосферний заповідник «Асканія-Нова» ім. Ф. Е. Фальц-Фейна — науково-дослідна установа в системі Національної академії аграрних наук України, державний заповідник, заснований в 1898 році Фрідріхом Фальц-Фейном.

Розташований біля смт Асканія-Нова Чаплинського району Херсонської області (відкіля і колишня назва заповідника — «Чаплі»).

Назву місцевості дав один з її попередніх власників — герцог Фрідріх Фердинанд Ангальт-Кетен-Плесський у 1841 році на честь маєтку Асканії в Німеччині.

Національний музей-садиба М. І. Пирогова

Н.И. ПироговНаціональний музей-садиба М.І. Пирогова розташований в південно-західній частині міста Вінниці, у живописній садибі Вишня, де впродовж останніх двадцяти років (1861-1881) жив і працював видатний вчений, геніальний хірург, анатом, творець воєнно-польової хірургії, засновник Товариства Червоного Хреста, прекрасний педагог і громадський діяч Микола Іванович Пирогов.

Музей народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького

В північно-східній частині древнього Львова, недалеко від Високого Замку, у мальовничому парку, що зветься Шевченківський гай, знаходиться одна з найбільших перлин міста - Музей народної архітектури та побуту у Львові. Музей був створений за етнографічним принципом, у 1971 році, з метою порятунку пам'яток дерев'яної архітектури, предметів побуту і зразків народного мистецтва усіх історико-етнографічних груп Західної України, що сформувались наприкінці XIX - початку XX століття. Це Бойківщина, Лемківщина, Гуцульщина, Волинь, Поділля, Полісся, Буковина, Покуття, Закарпаття і Львівщина. Кожній з них присвячений окремий сектор мікросело, де поряд з житловими будівлями знайшли своє місце господарські, виробничі, сакральні. У об'єктах обладнанні відповідні інтер'єри, що дає відвідувачам повну картину життя, праці і відпочинку мешканців західноукраїнського села кінця XIX - початку XX століття. Сьогодні львівський скансен є одним з найбільших музеїв під відкритим небом в Європі. На території, що становить 36.5 гектарів, відтворено 110 пам'яток народної дерев'яної архітектури. Серед них хати, найстаріші з яких збудовані у 1749, 1792, 1812, 1846, 1860 роках, господарсько-виробничі споруди (водяний млин, вітряки, сукновальня, тартак, кузня, олійня). Цікавими є будівлі та споруди, які характеризують карпатське полонинське господарство та лісозаготівельний промисел.

Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав"

Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав" (далі Заповідник) є культурно-освітнім та науково-дослідним закладом, створеним постановою Центрального Комітету Комуністичної партії України і Ради Міністрів Української PCP від 13.03.79 № 123 "Про оголошення комплексу пам'яток історії та культури м.

Національний художній музей України

Музей був заснований зусиллями української інтелігенції наприкінці ХІХ століття як перший загальнодоступний музей Києва.

Будівля музею споруджена за проектом московського архітектора Петра Бойцова у неокласичному стилі. Доопрацьовував проект та керував роботами відомий київський зодчий Владислав Городецький. Скульптурне оздоблення фасаду виконано майстернею Еліо Саля.

Сторінки